Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:
-до територіального органу поліції або за телефоном 102;
-до центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді;
-до управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрації;
-до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;
-до психолога, соціального педагога, класного керівника тощо;
-до близької людини;
-на телефони «Гарячих ліній».
Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»
Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна»:
0-800-500-335 (для дзвінків з мобільного)
Дзвінки на лінію — безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.
Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):
116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),
0-800-500-225 та 116-111
Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складення, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу: 116-000
Уповноважений Верховної Ради з прав людини: 0-800-501-720
Уповноважений Президента України з прав дитини: 044-255-76-76
Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:
(044)255-64-50
Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомого:
Зателефонувавши за номером 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
-інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
-безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
-правові консультації;
-зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.
Служби підтримки постраждалих осіб:
1)центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2)притулки для дітей;
3)центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4)соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5)центри соціально-психологічної допомоги;
6)територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7)інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.