Історія ЗЗСО № 96
«Антонівська школа», так називають нашу 96 школу всі, хто проживає в мальовничій місцевості – Авіамістечку, що в Святошино. Цим ми завдячуємо О.К. Антонову і не лише тому, що вона розташована навпроти його дачі, але й тому, що саме завдяки відомому конструкторові її будівля збудована.
Історія нашої школи корінням відходить до 1925р. — це перші відомості про школу № 96. Знаходилась чотирьохлітня трудова школа по вул. Трєпова, 7 (скоріш за все у Забайків΄ї ).
До 1931р. школою завідувала Земляна П.П.
Наприкінці 20-х рр. відбулось злиття трудових шкіл. Так українські школи № 35 і № 96 були об’єднані, і школу було перенесено на околицю міста – на вул. Пушкінська, 18 (сучасна вул. Львівська) – в три одноповерхові будівлі. Але місця не вистачало, адже це приміщення школа ділила із залізнично-дорожньою школою №13, в якій навчались діти робітників залізничної станції Святошин. Школа мусила переходити на 3 зміни.
У 1932р. завідувати школою став Нестерук Б.С.
До війни 96-а залишалася українською неповною середньою чоловічою школою з семилітнім навчанням. А в 1941р. в школі відкрили перший восьмий клас, в якому навчалось 8 учнів. До окупації німців в школі всього навчалось 250 учнів, працювало 8 учителів. Але війна все зупинила…
1941… В школі німецька торфконтора та житлові приміщення.
Але і в 1943р., після вигнання німецьких завойовників, краще не стало. В 2-х будинках радянські військові організували стайні, а в третьому – клуб для військових.
Життя продовжується… 1944/45 н.р. – школа відновила свою роботу в своєму приміщенні. Але не всім школам так пощастило, як нашій.
В 1946 р. українська СШ № 96 стала російською – в результаті злиття з російською початковою школою, яка діяла в приміщенні 72 школи по вул. Північна, 32 (сучасна Феодори Пушиної). Російську початкову школу заснувала у 1944 році чудова людина, матір трьох дітей, яка пройшла страхіття війни – Смірнова Тамара Іванівна. Саме в цю школу в 1946 р. прийшла працювати Андрущак Лідія Іванівна.
Директором нової об’єднаної російської школи став Спісовський Леонід Олександрович. Вчителів не вистачало, деякі вели по 2 класи, а класи були немаленькі — по 39-42 учні. Всього 473 учні. Інколи доводилось навчатись в сусідніх школах – № 140 та № 72.
У 47 /48 н. р. через погане ведення господарства та перевищення службових повноважень змінили директора. Новим директором 96 школи було призначено Стесенка Микиту Родіоновича. В школі навчалось 17 класів у 2 зміни, 6 днів на тиждень. Але і новий директор швидко змінився.
Нарешті, до школи прийшов фахівець своєї справи – Тарнопольський Даниїл Мойсейович, який керував школою з 1948 по 1962р.
Після ВВв школа стала середньою, з обов’язковою 8–літньою освітою, та переходить до нового приміщення на вулиці Львівській, 49 (сучасна гімназія східних мов.)
Держава потребує людей з вищою освітою, так в 1950/51 н. р. набирають 9-ий платний клас.
В 1952р. КБ Антонова за наказом «батька народів» Й. Сталіна було переведено із Сибіру, де в 1946р. він створив Новосибірське конструкторське бюро, до міста Києва.
Діти робітників ОКБ, які приїхали разом з Антоновим О.К. у 1952-1953 н.р. прийшли до школи № 96. Всього 21 дитина. В школі в цей час вже навчалось 1025 учнів. Навчання проводилось у 2 зміни. Місця не вистачало, поруч лише ліс, адже це колишнє дачне поселення. Так продовжувалось до 1956р.
В жовтні 1956 р. СШ №96 та СШ № 140 перевели до нового приміщення – Серпова, 20/6 (сучасна СШ № 185)
СШ № 96 та СШ № 140 були поєднанні до 1959р. І знову переїзд. Нове приміщення школі тимчасово надали на Брест-Литовському шосе (сучасний проспект Перемоги, інтернат № 15).
Депутат Верховної Ради СРСР Олег Антонов, який з турботою ставився до людей, звернувся до Голови виконкому Київської міськради з проханням будівництва школи в Святошино, для дітей працівників авіазаводу. Але не вистачало асигнувань і Олегу Костянтиновичу відмовили.
Довелось звертатись «вище» і необхідні кошти виділили, а вже у 1960р. середня школа №96 відкрила свої двері для 1143 дітей за новою адресою – вул. Огарьова ,2.)
Участь О.К.Антонова у житті школи на цьому не скінчилась. Завод взяв шефство над школою, відкривши на базі школи слюсарні і столярні майстерні. Учні після закінчення школи йшли працювати на завод до батьків. Переймаючись здоров’ям дітей, Антонов сприяв розбудові стадіону «Темп», що знаходиться неподалік школи, адже сам був неабияким спортсменом, щодня бігав і грав у теніс. Залучав до цього і дітей.
До № 96 школи пішли і його діти – Андрій та Олена. Не дивлячись на те, що генеральний конструктор Олег Костянтинович був дуже зайнятою людиною, він встигав відвідувати батьківські збори в школі. На свята його запрошували, як почесного гостя. І він ніколи не відмовляв, встигав скрізь. Запрошував і до себе в гості на завод. Щороку вчителі з учнями приходять на екскурсію на підприємство до своїх шефів.
То й по праву у 2010 році наша школа виборола честь носити ім’я великого авіаконструктора і з 2017 року школа офіційно носить ім’я Олега Костянтиновича Антонова.